Спортивна журналістика. Україна проти Росії. Людина-ЗМІ
Хочеш стати журналістом? Іди навчайся у навчальний заклад, отримуй професійну освіту і може тебе хтось запримітить та й візьме на роботу. Ця теза актуальна для будь-якого журналіста: теле-, оглядача, політичного. Винятком є лише спортивний журналіст. Ним практично неможливо стати, ним потрібно народитися. Я спілкувався з багатьма людьми цієї професії і кожен говорив:"Головне бажання - освіта не обов'язкова".
Найближчим часом мені хотілося б поговорити про них, людей, які присвятили своє життя простій грі, але грі, яка захоплює серце мільйонів вболівальників по всьому світі.
Щоб цей матеріал набрав більш цікавого відтінку, він буде написаний у формі порівняння української та російської журналістики. Де все-таки краще висвітлюють спорт №1?
Людина-ЗМІ.
Артем Франков - Василь Уткін
У Росії вже давно знайшли людину, яка підходить під визначення людина-ЗМІ. Нехай цей журналіст і відхрещується, як може, від цього "звання", але проти народу не попреш. Говорю я про Василя Уткіна. Чим він тільки не займався у своєму житті: від написання статей до власної передачі на телебаченні. Мав Василь і досвід у неспортивній сфері. До Уткіна прислуховуються, Уткіна цитують, Уткіна обожнюють, Уткіна ненавидять.
В Україні такої людини немає, точніше її не створили, не розпіарили. А дійсно, вклад Артема Франкова у наш футбол неможливо переоцінити. У нього безліч ненависників, особливо в Донецьку. Його вважають упередженим, говорять, що йому платить Суркіс (який? те ще питання). Але статті Франкова читають, ними зачитуються. Коли ти згоден з його думками, то навіть якесь задоволення отримуєш, що така людина є твоїм однодумцем. А коли не згоден, то на журналі з його матеріалом не залишається сухого місця від твоєї ядовитої слини. Для будь-якого журналіста важливо не бути байдужим читачам. Артему Вадимовичу вдається це, як нікому.
Суттєвої різниці у віці між нашими героями немає. Тому й вирішальні кроки у своєму житті вони робили приблизно в один час.
Василь Уткін навчався в Педінституті ім. Леніна на факультеті російської мови та літератури. Тепер зрозуміло, звідки в Уткіна така грамотність та знання "великого й могучого". Вже з третього курсу він почав працювати на телебаченні в програмі "Взгляд". Сам журналіст називав цю передачу кращою школою в житті. "Взгляд" закінчив своє існування і всі розійшлися хто-куди. Василя В'ячеславовича занесло на НТВ, де він і почав працювати на своїм дітищем "Футбольним клубом".
У Франкова перехід до журналістської діяльності був набагато цікавішим і непередбачуванішим. Молодий хлопець Артем навчався собі на радіофізика і навіть не думав про професію журналіста. Артем Франков:"Я підсвідомо вважав гуманітарні професії не підходящими для чоловіка, сам-то з родини технарів". Франков став підполковником, потім викладачем у Харківському військовому університеті. Але відчуття того, що він нічого не добився в житті не покидало чоловіка. І він пішов до редакції "Теленедели", де "дослужився" до заступника головного редактора. "Футбол" тоді існував, як додаток до газети. Але коли він відділився і почав існувати самостійно, Франков був покликаний стати його штурманом у морі інших друкованих видань.
Людина-пишучий журналіст
Артем Франков тут, звичайно, має неймовірну перевагу над своїм конкурентом. Саме він зробив із "Футболу" кращий футбольний журнал. Уявіть собі, 15 років трудитися на благо одному виданню. Мінялося керівництво, мінявся стиль, мінялися журналісти, завжди залишався лише Франков. Я не говорю вже, що Артем Вадимович автор багатьох книг про футбол. У 2005 році отримав звання заслуженого журналіста України.
Василь Уткін не такий постійний в цьому плані, як його колега. Перші його статті публікувалися у журналі Віктора Гусєва "Матч", але це ще було несерйозно. А "перо й чистий аркуш" йому вручив студентський друг Михайло Михайлін. В газеті "Комерсант" він став замісником головного редактора і запросив Уткіна писати туди колонку. З Михайлом Василь співпрацював і в газеті "Газета". Зараз з багатьма статтями Уткіна ви можете ознайомитися на сайті sports.ru.
Ось, що сказав про Уткіна Франков:"З величезною повагою відношуся до Уткіна (не подобається - піди зроби краще). Не люблю безглуздий вираз "культова особистість", але до нього цілком підходить - один із символів нового покоління в коментаторській справі і журналістиці (перш за все, все-таки в першому). Як людину і менеджера оцінювати його не беруся, не настільки добре знайомий."
Як бачите, Артем сам серйозніше сприймає Уткіна як коментатора, ніж як журналіста.
Людина-коментатор
На питання, хто такий Василь Уткін? Більшість людей відповідає: відомий російський коментатор. Це дійсно так. Головний "хліб" Уткіна це коментування матчів. З 1996 року він займається цим на НТВ-Плюс. В основному це іспанський чемпіонат. Зовсім нещодавно під час Євро-2012 українці могли почути коментарі Уткіна на каналі "Футбол". Вже легендарним став його дует з Юрієм Розановим. Ігромани, згадайте наскільки було цікавіше грати в FIFA з голосовим супроводом цих двох коментаторів. Кумиром Уткіна в коментаторській справі є Євгеній Майоров.
У Франкова досвід коментатора набагато менший. Пам'ятаю, колись Артем коментував якийсь матч "Металіста" в єврокубках. Так от, було дуже цікаво, емоційно. А проблеми з вимовою букви "р" тільки додавали репортажу якоїсь перчинки, робив коментар впізнаваним. Це вам не Шарафутдінов. Та про нього і його колег поговоримо пізніше.
Людина-ТБ
І тут російський спеціаліст випередив українського. Василь Уткін був ведучим легендарної передачі "Футбольний клуб". Вона відкривалася, закривалася, доходила піку, знову закривалася, але Уткін тримався. Тут можна провести паралель з Франковим та "Футболом". Зараз "ФК" вже доживає свій вік, на п'ятки наступають молодші та цікавіші програми.
Звичайно, Уткіна частенько запрошують і на інші канали в якості експерта. На Євро він частенько приходив в гості до Олександра Денисова у "Великий футбол". Було помітно, що він має досвід в цій справі, і дуже добре справився зі своєю роботою.
Артем Франков не мав честі вести власну програму, та воно йому не дуже й треба. А от сходити кудись "поекспертити" наш герой не проти. Частенько його можна було побачити на "П'ятому каналі" та "Першому". Нажаль, на "Великий футбол" його не запрошували. А цікаво було б послухати його дискусії з Уткіним.
Як бачите, Василь Уткін має перевагу лише за рахунок того, що він ближчий до телебачення. А от Артем Франков в більшості випадків висловлює свої думки із журналу "Футбол". Та ви прекрасно знаєте, що зараз люди читають набагато менше, у них є телевізори, інтернети і тд і тп. Хоча особисто я постійно виписую "Футбол" і не можу нічого робити, доки не прочитаю "редакціонку" Франкова.
