Обзор матчей января 2015
Ліверпуль – Лестер Сіті: 2-2. «Біда із замінами»
Відкривати новий рік мерсисайдцям пало вдома із останньою командо АПЛ. Але гості, як то часто буває, нічого не втрачали і приїхали битись. Це їм в результаті вдалось. Загалом гра залишила не найкращі враження, адже дати андердогу відіграти два голи на Енфілді – це мабуть сором. Замінами Роджерс кожен раз змінював схеми, але заплутав він ними не тільки суперника, але і своїх підопічних. В результаті «епічні» влучання у своїх же гравців, причому тих, що вийшли на заміну, не дозволило забити переможний м’яч. Результат матчу можна вважати справедливим, з чим погодився навіть Роджерс. Я б говорив не про героїзм "лисиць", а про "недоналаштування" мерсисайдців.
Хоча в той же день стало відомо, що Джеррард покидає команду влітку. Якщо ж дивитись матч через призму даної новини, то відбиток можна побачити в святкуванні голів - настільки стримано кеп на свої голи на Енфілді не реагує. Цілком ймовірно, що "червоні" знали про рішення Стівена ще до матчу, тому це і відбилось на настрої та грі.
Уімблдон - Ліверпуль: 1-2. "Коли ціль на матч отримати футболку"
Перший матч Кубку Англії припав на суперника, який обіграв ЛФК у фіналі цього ж турніру 1988 року. Не сказати, що протистояння для гостей носив характер "матчу-реваншу", але склад з'явився близький до основи. Для господарів приїзд такої титулованої команди це справжнє свято, яке найбільше відбивається на настрої, які грали в найкращих традиціях англійської трясовини - йшли в боротьбу з ентузіазмом. Погана якість поля та робота рефері, який давав поборотись, дещо підвищила шанси Уімблдону, але на позитивний результат їм залишилось лише сподіватись. На гру вплинула відсутність Лаллани та Стерлінга - атакам не вистачало швидкості. Проте за "червоних" зіграв клас виконавців - як наслідок результат було здобуто. За гостей відзначився Акінфенва - кажуть найважчий гравець у вищих дивізіонах. Причому він це зробив, будучи найпершим на добиванні) Він же після матчу отримав футболку "№8" і виглядав повністю задоволеним, не зважаючи на рахунок на табло.
В даному матчі команда отримала можливість потренуватись із хорошим спаринг партнером, оскільки схема хоч і працює, але потребує "притирання". Крім того було проведено матч на поганому покритті - тепер кожен матч в АПЛ буде за свято.
Сандерленд - Ліверпуль: 0-1. "Бенефіс провалених літніх трансферів"
На "Стейдіум оф Лайт" повертались в недалекому минулому "свої" Міньйоле, Хендерсон та Боріні. Всі вони вийшли у старті, але першу скрипку нікому із них зіграти не вдалось (хоча Фабіо міг відзначатись). Натомість по справжньому класну гру провели Маркович та Джан. Перший забив вирішальний гол, міг зробити ефектний дубль та чудово діяв у захисті. Емре ж чудово закривав свою позицію і навіть зі своєї половини поля роздавав чудові передачі. Крім того саме німець заробив червону картку для господарів, що значно полегшило задачу для гостей.
Загалом гра була під диктовку "червоних", вони могли відзначатись ще кілька разів. У другому таймі зіграли доволі прагматично, чого підопічним Брендана не вистачає. Єдиний момент у господарів був після помилки Міньйоле (дальній удар Джонсона), що підігріло ще більше слухів про пошук альтернативи для бельгійця.
Астон Вілла - Ліверпуль: 0-2. "Копняк для Балотеллі"
Зважаючи на виїзну статистику суперників та форму команд, були підстави сподіватись на хороший результат. Повернення Стерлінга було дуже доречним, адже кепові в кожному матчі за відсутності Лаллани важко. Перший гол можна назвати "мобільним", адже був забитий за мінімальної кількості дотиків та за рахунок швидкого переміщення. Вдруге відзначились гості після помилки Делфа, який обрізав пів команди: Ламберт забив більярдним ударом. Що цікаво, обидва нападники забили "свої" голи - Боріні за рахунок швидкості, Ріккі за рахунок досвіду і виходячи на заміну. В такій ситуації місце Балотеллі у складі викликає все більше сумнівів. А на підході ще й Старрідж. "Віллани" ж не здалися, як то зробив Сандерленд, створили кілька хороших нагод та кілька разів добряче притиснули ЛФК до свої воріт. Оборона, яка тріщала по швах, так і не тріснула, що навіть не звично для нинішніх "червоних". Чи не вперше без помилок зіграв Сімон, а кілька разів врятував від голу. І можливо результат не зовсім справедливий, але три пункти цілком заслужені (в атаці АВ сподівалась лише на Бентеке). Були зроблені правильні заміни, що навіть не звично для Брендана.
Ліверпуль - Челсі: 1-1. "Ліга Чемпіонів у січні"
Якщо просто і коротко - найкращий матч ЛФК в нинішньому сезоні. А якби при всій перевазі отримали хоча б мінімальну перемогу, то і взагалі зразок гри проти лідера чемпіонату. Звісно, можна скільки завгодно говорити про план Моуріньйо зіграти на нічию та зекономити сили, але якби в останній третині поля в "червоних" були гравці класу Вілліана - умовні 2 пропущені голи були б подвигом від Куртуа.
Але сподобалась не лише якість гри - був шалений настрій, і мабуть чи не вперше в сезоні, пропустивши гол, було відчуття, що команда обов'язково відіграється. "Еквалайзер" став бенефісом Стерлінга, який фактично створив гол власноруч. Уже традиційно Джеррард став "добрим генієм" для Челсі - спочатку його дальній постріл витягнув неймовірний у той вечір Тібо, а коли навіть він був безсилий, за аристократів зіграла стійка. На кожен аверс завжди є свій реверс. Не зважаючи на провокаційну поведінку Кости, уособленням чесності та поваги стало рукостискання кепа та Жозе. Такі моменти прикрашають не лише конкретний матч, але і футбол в цілому. В цілому ж після 1:1 ситуація перед другим матчем нагадувала ситуацію перед першим протистоянням: мало хто знав, чого очікувати від Ліверпуля у матчі проти флагмана британського футболу.
Ліверпуль - Болтон: 0-0. "Рижий робить гру"
Матч проти Болтона викликав неабиякий інтерес, зумовлений в першу чергу датою фіналу Кубка Англії, який співпадає в цьому році із Днем народження Джеррарда. Крім того було цікаво подивитись на склад, адже через кілька днів на мерсисайдців очікував матч-відповідь із Челсі. Але не зважаючи на досить бойовий склад (особливо в лінії нападу), перемогти не вдалось. Це звісно ж викликало певне незадоволення (особисто у мене), адже заганяти гравців та отримати зайвий матч у лютому це явно не приємний бонус.
Варто віддати належне рудим із Болтона: Ніл Леннон та Адам Богдан зробили результат. Тренер зумів налаштувати та організувати колектив на потрібний лад, а другий підстрахував усіх, якщо ті десь помилились. Хоча Роджерс зумів порадувати замінами, які були зроблені доволі вчасно та з правильним акцентом. Також варто згадати теплий прийом від скаузерів для Хескі - на Енфілді своїх пам'ятають та шанують (мабуть окрім партнера Еміля в свій час - Майкла Оуена). Дві нічиї у двох кубкових домашніх протистояннях - не хороша тенденція, але хоча б гра була показана відповідного рівня.
Челсі - Ліверпуль: 0-0 (1-0). "План Б (Браніслав) працює автономно"
Про такий матч написати можна або дуже коротко, або дуже розгорнуто. Якщо ж коротко - то це своєрідна квінтесенція нинішнього англійського футболу. Якщо ж писати розгорнуто, то варто виділити кожного причетного (що і зроблено в окремій статті, присвяченій матчу). Якщо перераховувати учасників матчу від "найгіршого" до "найважливішого", то рейтинг буде виглядати приблизно так: на останньому місці Балотеллі, далі йдуть усі інші, а трійку лідерів у порядку зростання варто записати так - Міньйоле, Куртуа, Іванович. Причому перше та останнє місце визначились на 94ій хвилині, коли Маріо не встежив за Браніславом.
Перший тайм був за невеликої переваги "червоних", проте другу половину гри "сині" провели краще. В знаки дались фізичні кондиції, яких мерсисайдцям не вистачило + не зовсім виправдані заміни від Роджерса та вчасна ротація від Жозе. Якби не відверто нахабна поведінка від Кости та векторна реакція на його дії від арбітра - матч взагалі можна було б записати до умовної "зали слави Кубку Ліги". Шкода покидати турнір на стадії півфіналу, особливо коли в двоматчевому протистоянні команда виглядала не гірше суперника, але це мабуть уже певна тенденція, коли найболючіших поразок завдають аристократи.
Ліверпуль - Вест Хем: 2-0. "Велике повернення"
Звісно, героєм опису даного матчу заслужив стати Старрідж, який НАРЕШТІ повернувся і зумів відзначитись лише за 12 хвилин. Так один із "мемів" показує, що для Балотеллі навіть 12 матчів це ще не запорука забитого голу в АПЛ. Окрім Даніеля варто виділити Стерлінга, який як тільки почав не шкодувати пас, відразу ж зумів відзначитись. Ну і звісно герой саме на полі - Коутіньйо. Дві його гольові передачі - справжній вищий бразильський пілотаж. Напевно саме ця трійка стане ударною, і хочеться сподіватись, що травми обійдуть стороною весь склад. Що ж до молотобійців, то вони виглядали добре лише в перші хвилин 15, а далі не зуміли нав'язати рівноцінну боротьбу господарям. Реванш за 1-3 взято, і схоже команда Еллердайса таки знімається із боротьби за зону ЛЧ - там і так намічається занадто хороша рубка. Хоча серія із кількох вдалих матчів може уже вкотре у цьому сезоні перевернути із ніг на голову ситуацію в пелотоні АПЛ.
Далі хочеться зупинитись на особистостях. Загалом варто відзначити, що майже всі провели січень доволі стабільно та на достатньо непоганому рівні. Отож, поїхали:
Сімон Міньйоле – в січні бельгієць нагадав головного героя казки Ганса Крістіана Андерсона. Перші матчі бельгійця у січні наткнулись на шквал критики, а особисто я мабуть був би радий бачити в рамці навіть молодого Уорда. Але другу половину місяця він провів на високому рівні. Причому впевненість прийшла до Сімона досить поступово: ще у матчі проти Лестера він уже почав виходити із рамки (хоча при цьому забував реагувати будучи на лінії воріт), і як тільки його виходи за межі воротарського майданчика перестали стискати серця скаузерів, він почав ще й реагувати на небезпечні удари. Всі згадують його сейви у другому матчі проти Челсі, в той час як я пишаюсь його виходами в першому матчі проти «синіх». Сподіваюсь що він більше не допустить таких провалів, які почались ще у грудні.
Емре Джан – його перший вихід на позиції ПЦЗ ще у матчі із Борнмутом показав, що німець буде грати із задоволенням скрізь, де його поставлять. Такий собі Олег Шелаєв, який приїжджав на в табір збірної зі словами: «буду грати там, де мене поставить ОВБ». В результаті неочікуваний «союз» приніс набагато більше користі, ніж будь-хто очікував – в обличчі Емре команда отримала в усіх сенсах непоступливого захисника, який доволі вдало починає атаки. А його зв’язка із Марковичем та Хендерсоном просто чудово виходить з-під пресингу. Одним словом, Туре може спокійно виконувати роль «дядька» в роздягальні, а от Ловрену пора б уже і задуматись – фактично його витіснив молодший не профільний гравець. Справжній боєць – саме такого не вистачало команді восени, він здатний заряджати енергією та випромінює впевненість. Мартін Шкртел – головний «стовп» оборони Ліверпуля, який січень провів дуже яскраво. Звісно, його гол Арсеналу виходить за рамки 2015 року, але саме у новому році він додав найголовнішу характеристику для захисника – стабільність. Його протистояння із Дієго Костою стало справжнім соковитим шматком, який з радістю вкусили журналісти та експерти. Скоріш за все оборона мерсисайдців буде і надалі будуватись навколо нього.
Мамаду Сако – його виступи в перший місяць нового року були під стать партнерам: стабільний, високий рівень. Якби не втома в другому матчі проти аристократів, то не було б і тих грубих помилок та заміни на Джонсона. В будь-якому випадку він виглядає надійніше і за Глена, і за Деяна.
Лазар Маркович – своєрідна «людина-латка»: ним затикають діри, якщо хтось із «профільних» грати не може. Із переведенням Джеррарда на місце десятки, Хендерсон звільнив правий фланг, а оскільки Джонсон деякий час був травмований + від Манкільйо очікувати якісної гри на атаку не доводиться, то серба вирішили використати справа. Він непогано грав зліва у грудні, але майже весь січень борознить праву бровку. «Глибина оранки» все ще залежить від суперника – якщо це Челсі, то певних провалів не оминути, але якщо це Сандерленд – то можна і гол забити (доречі вирішальний). Із поверненням Старріджа він ризикує позбутись місця у старті, але явно буде першим на підміну будь-якому фланговому гравцю. Не здивуюсь, якщо при переході на 4 захисники опиниться справа у захисті.
Джордан Хендерсон – робоча конячка, яка все справно робить. Усі свої функції він виконує як відмінник: жодна оцінка йому легко не дається, але його «посидючість» дозволяє розраховувати на тверді 10 балів із 12ти. За відсутності кепа старанно перебирає на себе його функції (окрім стандартних положень, які певно потребують не лише «посидючості», але і таланту), а його погляд на Косту вкотре доводить, що Роджерсу сумніватись у виборі «віце» не потрібно. Як казав один скаузер: «на цю гіфку я б дивився вічно». (Тут розрекламована гіфка та непоганий текст)
Лукас Лейва – уже в січні почали підбивати доволі цікаву статистику його впливу на результат команди: якщо у складі є бразилець, команда майже напевно не програє, в той час як без нього частенько залишалась із «бубликом» очок. Лукас по суті зіграв лише один поганий матч на Стемфорді, і той по причинам втоми (Сако підтвердить) і то лише після середини другого тайму він виглядав не свіжим. Решта матчів були на високому рівні – його постійний пресинг та вміння вдало вступати у прямий відбір доволі часто давало перевагу в центрі поля для Ліверпуля, а його пара із Джорданом виглядає доволі грізно для будь-якого суперника.
Альберто Морено – все ще не зміг вийти на свій рівень. Він традиційно непоганий при контратаках, але дещо прямолінійний. Захищатись у новій схемі йому простіше, адже Сако вдало його страхує. Саме з такою розстановкою йому грати найбільш зручно, адже його «походеньки в атаку» не призводять до значної небезпеки. Ще один кандидат на роль запасного при Старріджу, але практики у лютому йому має вистачити із головою. Міг би стати героєм поєдинку проти Челсі, якби не довгі руки Куртуа.
Стівен Джеррард – став найпершим та головним «ньюзмейкером» у новому році. Мабуть уже не залишилось людей, які не висловили свою думку з приводу його переходу до МЛС, а жовта преса отримала чудове підґрунтя для слухів – тепер кожен другий можливий трансфер на червоний берег Мерсі трактується як можлива заміна «великому». Що ж до його гри – то нарешті його стали правильно використовувати: через матч з прицілом на важливі протистояння. Він все ще додає смаку каші, а не псує її, особливо це стосується стандартів. В такому темпі він навіть може виходити в центрі поля в парі із Лукасом/Хендерсоном, але це буде скоріш від безвихіддя, а не планом «А». Сподіваюсь, його таки «gettoWembley» і зроблять відповідний подарунок.
Адам Лаллана – травма вибила його з колії, але він довів, що його вихід на заміну це в певній мірі козир (особливо замість Стівена). Він додавав швидкості та креативності, хоча й огріхів у його грі було достатньо, але спишемо їх на посттравматичний період. Цілком може освоїти нову позицію ППЗ, хоча я б краще спостерігав за ним на місці 10ки. Також може стати гравцем найближчої ротації, хоча й практики він отримає немало у найближчому місяці.Феліпе Коутіньйо – мозок команди. І якщо це він підтверджував неодноразово, то в січні уже напевно застовпив за собою місце у старті. Протягом місяця набрав форму і в кінці матчу уже став менше просідати фізично. Хоча навіть втомлений бразилець може робити «різницю», адже його передачі доволі часто застають суперників зненацька. У техніці та своєчасності пасів з ним може сперечатись лише кеп. Якщо б він ще натренував удар, то його можна було спокійно назвати одним із найнебезпечніших гравців АПЛ. Крім того він непогано відпрацьовує на захист і допомагає фланговому партнеру. Сподіваюсь обертів він не скине.
Рахім Стерлінг - "Старріджозамінник". На початку місяця отримав коротку заслужену відпустку. Враховуючи риторику Роджерса на рахунок системи відновлення молодих гравців - такий перепочинок був спланований завчасно. Після повернення Рахім виглядав морально свіжим, а форму розгубити не встиг. Без нього команда здобула дві мінімальні перемоги, тому "отряд не заметил потери бойца". Забитий гол аристократам підтвердив, що йому краще грати із глибини або на фланзі - благо повертається Старрідж і можна знайти молодому англійцю іншу позицію. Мабуть Брендан спробує його на місці 10ки та на обох флангах латералем. Що з цього вийде - побачимо.
Фабіо Боріні - єдиний із форвардів, який заслужив на окремий коментар в січні. Що цікаво, його гол та результативна передача виявились переможними, тому він фактично головний причетний до 6ти набраних пунктів. Як для 4го форварда - доволі непоганий результат. Такими темпами до кінця сезону бачити навпроти його прізвища 5 голів та стільки ж гольових передач - це буде святом для вболівальників.
Решту гравців можна описати одним-двома реченнями, тому розіб'ємо їх на групи.
Захисники: Манкільйо - відзначився гольовою в матчі проти Уімблдону; очевидно на нього ставка робитись не буде, але я б його час від часу ставив до складу - можна латералем, а можна спробувати і ПЦЗ. Енріке - також гравець ротації, який виходить замість Морено у випадку прийнятного рахунку або форс-мажорів; очікувати від нього хорошої гри мабуть не варто, але для ротації (навіть на позиції ЛЦЗ) може бути цілком корисним. Джонсон - обидва його виходи увінчувались лінивими діями, він зовсім перестав боротись за своє місце у складі, що розчаровує навіть без огляду на розмір його зарплатні (хоча номінально мати настільки універсального захисники - це розкіш, але все впирається у самовіддачу). Туре поїхав здобувати КАН, хоча встиг зіграти 2 стартові матчі: можливо саме він стане ПЦЗ в угоду переведення Джана в центр півзахисту, але я б на нього розраховував як на резервіста та награвав іншого захисника. Ловрен - найдорожчий та на даний момент найпровальніший трансфер, який схоже зможе повернутись до складу лише від безвихіддя.
Півзахист: Аллен - вчасно зумів залікувати травму та розвантажити інтенсивно задіяних Хендерсона та Лукаса, хоча на нього я б не розраховував та спробував підшукати заміну (можна навіть із академії - толку буде не менше, а перспективи - значно більше). Айб - сподіваюсь його повернення буде виправданим в плані виділеного для нього ігрового часу, адже хочеться бачити його прогрес, а не обличчя на лаві для запасних.Нападники: Ламберт - зумів вперше відзначитись у стилі, в якому на нього і розраховували; при новій схемі йому місце знайдеться хіба у випадку відвертої навали. Балотеллі - його виходи на заміну майже не принесли ніякої користі, хоча фанатів Сандерленда він повеселити зумів; все ще очікується його можлива корисна зв'язка із Даніелем. Старрідж - найочікуваніше повернення, яке затягнулось на 4 місяці, але вийшло феєричним; у новій схемі має себе почувати "своїм", тому сподіваюсь обійдеться без часу для адаптації.
Брендан Роджерс - все-таки головний творець реінкарнації Ліверпуля, хоча і сам частково винен у стані команди на кінець листопада. Його перехід до нової схеми вирішив питання як захисту, так і нападу (хоча по факту почалось все із вирішення позиції Джі на полі), але на лаврах почивати немає часу: навіть Болтон зумів нейтралізувати сильні сторони "червоних". Все ще не завжди йому вдаються заміни та перестановки по ходу гри, але з кожним разом відчувається більше впевненості та логіки у його діях. За останній місяць суттєво зменшилась кількість "роджерсаутів", що також є заслугою менеджера.
Новий місяць уже традиційно буде вирішальним, хоча по факту важливий місяць - кожен (а точніше кожна гра). Оскільки в січні було задіяно 24 виконавці, причому кожен із них виходив не менше 2 разів на поле (крім Ловрена), то розширена лавка повинна бути на стороні команди, оскільки матчів буде вдосталь. Разом із широкою ротацією напевно будуть спроби грати із різними схемами, тому скаузерам розслаблятись не варто - на всіх "червоних" ще чекає достатньо "валідолів" та, сподіваюсь, приємних моментів.
